Добрих доріг ні в місті Турка, ні в селах району нема. І проблема ця настільки не підйомна, настільки непроста, що братися за неї всерйоз дуже важко. А нинішнього року, після несприятливих погодних умов, вона, як ніколи, нагадала про себе в усіх населених пунктах Турківщини.
Дорожньою господаркою у нас займаються дві організації – філія «Турківський «Райавтодор», яка має на балансі мережу у 320 км доріг районного значення, і філія «Турківська ДЕД», яка опікується дорогою державного значення Львів-Ужгород. І якщо на дорогу державного значення ще виділяють якісь кошти, і там частково роблять ремонт, то на районну мережу, отих 320 км, дотепер з початку року ще не було виділено жодної копійки. Наприклад, «Райавтодору» у 2009 році виділяли на ремонт і обслуговування доріг в межах 50-200 тис. грн. на місяць. Але ця мізерна сума не тільки не дозволяла в належному стані утримувати дороги, а й ліквідовувати наслідки аварійних ситуацій (зсувів, розмивів, обвалів). Ось і виходить: кілометр ремонтуємо, а двадцять – записуємо в чергу. І так з року в рік. Як результат – розбита дорога, тротуар, подібний на стежку, і знову все по-старому. Та й наші дорожники навіть не уявляють, що десь у світі існують новітні технології шляхобудування. А нам би в місті чи селі хоч ямковий ремонт провести, хоч десь машину гравію висипати і розправити на дорозі, то ми й дідівському методу латання дороги будемо раді. Бо навіть й це для багатьох місцевих бюджетів на нинішній час є просто розкішшю. А тому в минулому році з районного бюджету на програму «Сільські дороги» було витрачено 232 тис. гривень. Звичайно, що відремонтувати за такі гроші дороги належним чином неможливо. І проблема ця, як не прикро, не тільки Турківського району , це проблема загальнодержавна.
Нещодавно в редакцію часопису завітав голова районної ради Юрій Лило. Зайшла розмова про дороги. Він безперечно стурбований станом турківських доріг, адже і йому мало не щодень задають запитання жителі району: чому з кожним роком у нас погіршується стан дорожнього покриття? Невже нема виходу із ситуації?
– На жаль, це не наша компетенція, адже в бюджеті району не передбачені кошти на будівництво та ремонт доріг, окрім мізерної суми на вищеназвану програму. Ми можемо говорити про виділення коштів тільки на покращення стану внутрігосподарських сільських доріг – прогони, проїзди, доїзди, – розповідає Юрій Дмитрович. – Вони знаходяться на балансі сільських рад, і в районному бюджеті уже чотири роки підряд , хоч невелику суму, але закладаємо на ремонт таких доріг. Зокрема у 2009 р. на програму «Сільські дороги» було закладено 150000 гривень. Хоча й неодноразово вносили зміни й до неї. Цього року ми знову заклали кошти в сумі 170000 гривень. Розбили ці гроші по сільрадах і стараємося підходити до цього питання справедливо і прагматично. Так в минулому та позаминулому роках рішенням сесії районної ради було виділено багато коштів ( у межах 70000 грн.) на Ластівківську сільську раду. Дорога із Ясениці на Ластівку була непроїзною. Людям , які живуть тут, легше було дібратися до Дрогобича чи Борислава, аніж до Турки. У цьому плані уже дещо зроблено. Звичайно зараз тут є не така дорога, по якій могли б курсувати автобуси чи таксі, є ще й проблема з мостом, але все-таки життя ластівчан значно полегшено. Крім цього, виділяли гроші і на Боринську селищну раду, і на Шандровець (там через бездоріжжя навіть не можна було нормально дістатись до сільської ради). Програма «Сільські дороги» є дуже ефективною . Вона до чогось зобов’язує сільську владу, показує громаді, що хоч невеликими силами, але можна зробити дуже багато. Селяни навіть ідуть на деякі уступки, аби мати добру дорогу: забирають паркани, віддають клаптики власних земельних ділянок і т. д. Та Турківщина – район не промисловий, у нас нема значних джерел фінансування, як і нема великих податків із власників транспортних засобів, аби використати всі ці надходження на дорожнє господарство. Проте люди знають одне: є влада і є погані дороги. І влада повинна робити все, аби дороги були добрими. Я розумію тих, хто купив дорогий автомобіль і в нього серце болить від того, що він нищиться через бездоріжжя. Хтось соромиться перед своїми гостями за погані дороги, хтось навіть не може доїхати до батьківської оселі через бездоріжжя. Але я би хотів, щоби зрозуміли і владу: можна мати бажання, але коли воно не підкріплене фінансово, то залишається тільки мрією.
Проблеми із комунальними дорогами є і в м. Турка. І дуже великі. Районна рада неодноразово ставила питання перед сесією облради, зокрема перед Облавтодором, взяти хоча б центральну дорогу, яка знаходиться на балансі Турківської міської ради, під своє крило. Проте через фінансові проблеми, у нашому проханні було відмовлено. Все ж районна влада не відступала. На цю тему було декілька зустрічей з головою обласної ради Мирославом Сеником. І міській раді, можна сказати, пощастило. Нашим земляком , депутатом обласної ради Михайлом Дзюдзем, було проведено великий обсяг робіт, завдяки чому вдалося переконати депутатів облради в необхідності виділення коштів для ремонту доріг в нашому краї. Якщо би не його допомога, то нам не вдалось би в цьому році, за рішенням сесії Львівської обласної ради, отримати 500 тис. грн.. на ремонт доріг у Турці, 150 тис. грн. – на ремонт дороги в с. Вовче, 50 тис. грн.. на ремонт дороги в Ільнику, 70 тис. грн. – на ремонт дороги в с. Лімна, 90 тис. грн. – на ремонт дороги в с. Розлуч. В облраді була велика протидія цьому рішенню і цілком обґрунтована: чому район має отримати такі кошти на ремонт доріг, коли сплачує так мало податку в обласний бюджет? Але Михайло Дзюдзь переконав сесію, що Турківський район є чи не єдиним районом в області , який насправді немає джерел наповнення цього бюджету. І за це аргументоване переконання нашому землякові від районної влади і від міської ради, та й усіх турківчан, велика подяка.
Тепер залишається одне – за тепла освоїти ці кошти. Бо якщо не зробити цього зараз, ремонти триватимуть до холодів, а там хто дасть гарантію, що роботи будуть зроблені якісно. Знову погода стане винуватою, що у нас погані дороги.
Ольга ТАРАСЕНКО.