Створено Турківський екологічний коридор



  1. Законодавче підгрунтя
Екологічний коридор (екокоридор) розроблений відповідно до законів України „Про екологічну мережу України”, „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”, „Про природно-заповідний фонд України”, „Про генеральну схему планування території України”, ”Про планування та забудову територій”, „Про місцеве самоврядування в Україні”, Водного, Лісового і Земельного кодексів України, “Методичних рекомендацій щодо розроблення регіональних та місцевих схем екомережі”, затверджених Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 13.11.2009 № 604 та інших актів законодавства України з питань формування екомережі.
  Зокрема, згідно Ст.11. Закону України „Про екологічну мережу України”, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у сфері формування, збереження та використання екомережі в межах своїх повноважень, забезпечують розроблення та виконання регіональних і місцевих схем та програм розвитку екомережі, проведення необхідних для цього наукових досліджень.

2. Склад і зміст схеми екокоридору
2.1. Текстова частина схеми екокоридору

2.1.1. Загальні відомості про регіон екокоридору
За геоструктурним поділом Українських Карпат, територія екокоридору розташована в Сілезькій (Кросненській) зоні (Буров, 1972). Тут поширені алювіальні, елювіальні, делювіальні, пролювіальні та гравітаційні відклади нижньо-, середньо- і верхньоплейстоценового віку, а також голоценові й сучасні відклади. Алювіальні нижньо- та середньоплейстоценові відклади (валунники та галечники світло-сірого дрібнозернистого пісковику) поширені фрагментарно у межах поздовжньої долини Сяну, а також у долині Стрия на висотах від 30 до 80 м над рівнем води в ріках. Долини малих потоків наповнені, переважно, піщаним і суглинковим матеріалом із включенням гальки (Проць-Кравчук, 1972).
За схемою геоморфологічного районування Українських Карпат, екокоридор розташований у межах Вододільно-Верховинської області. У межах екокоридору виділяють геоморфологічний район низькогірних ерозійно-антиклінальних хребтів Стрийсько-Сянської верховини, де північно-західне–південно-східне простягання сильно затиснутих складок нижньокрейдового флішу зумовило утворення низькогір'я (Цись, 1997). У рельєфі цього району збереглися дві поздовжні долини – Боринська й Турківська. Широкий пояс високих терас цих долин, що займають значні площі в південній частині Турківщини та мають вирівняну поверхню, розчленовану бічними притоками, створили сприятливі умови для давнього заселення й освоєння території.
Гідрологічні умови та водні ресурси. Гідрологічна мережа належить до басейну Дністра. Лише крайня західна частина приурочена до басейну Балтійського моря (водозбір Вісли). Через територію екокоридору проходить Головний європейський вододіл, що починається від Ужоцького перевалу у напрямку на північний захід хребтами Бучок і Сянським. 
Для гідромережі цієї території характерною є решітчаста будова. Всі річки протікають вздовж карпатського простягання, проклавши русла в гірських породах, що легко розмиваються. Живлення річок має мішаний характер: на частку снігового живлення припадає близько 50 %, дощового – 44% і лише 6% - підземного. Тому її водний режим залежить від кількості атмосферних опадів. На всіх ріках буває три підняття рівнів води: весняна повінь, літні паводки від випадання дощів, а також зимові підняття води внаслідок відлиг. Екокоридор перетинають дві річки: Стрий і Завадка, які тут є найбільшими притоками р. Дністер.
Кліматичні умови. Найчастіше панують полярно-морські повітряні маси, в 62-64% протягом року. Величина сумарної радіації у цій місцевості дорівнює 55,5 ккал. см2, що зумовлене значною хмарністю. Кількість годин сонячного сяяння становить від 1480–1500 год. на висотах 400-700 м над р.м. до 1100-1200 год. у межах 1000-1300 м. над р.м.
Панівним напрямком повітряних потоків є вітри західних румбів. Середньорічна швидкість вітру становить 1,8 і 2,7 м сек. 
Під впливом радіаційних і циркуляційних процесів та рельєфу на території формується помірно-континентальний клімат із нежарким літом, м'якою зимою, теплою осінню та надлишковим і достатнім зволоженням. За даними метеостанції, середньорічна температура повітря коливається у межах +5,2 - +7 С. Температурний режим нестійкий, із зимовими відлигами. під час яких навіть у січні температура повітря вдень може перевищувати + 10 С. Розподіл температур визначається висотою над рівнем моря, експозицією місцевості та формами рельєфу. Тривалість періоду із середньою добовою температурою повітря понад 0 С (теплий період) становить 249-267 днів; загального періоду вегетації – 188-209, періоду активної вегетації – 131-153 дні. Середня тривалість без морозного періоду – менша ніж 120 днів, перший заморозок спостерігається в останній декаді вересня – першій декаді жовтня.
Кількість опадів залежить від абсолютної висоти місцевості та положення відносно панівних вітрів, а також експозиції схилів. Річна кількість опадів коливається від 844 до 1673 за середньої суми опадів – 841-960 мм. Переважна їх кількість припадає на квітень- жовтеньу. Відносна вологість повітря протягом теплого періоду коливається від 75 до 82 %.
Формування й режим зберігання снігового покриву мають свої особливості, зумовлені частими відлигами, що супроводжуються дощами. На вершинах гір сніг переважно випадає наприкінці вересня, в долинах у листопаді. Руйнування снігового покриву розпочинається починається у березні, а інтенсивне танення – з квітня. Тривалість снігового покриву в долинах становить 100-110 днів, на вершинах гір – не менше 130 днів. Сніговий покрив в середньому становить 33-80 см, глибина промерзання ґрунту – 33-45 см. Різкі коливання температури в зимовий період сприяють надмірному нагромадженню снігу у кронах дерев. Що призводить до частих сніголамів. 
Ґрунтовий покрив регіону: Панівними є бурі лісові, дерново-буроземні та буроземно-підзолисті ґрунти; незначні площі займають лучно-буроземні, дернові, болотні та гірські ґрунти (Андрущенко, 1958). Бурі лісові ґрунти, які сформувалися на схилах різної крутизни та експозиції під буковими, ялицевими, смерековими та мішаними лісами на Турківщині займають 54 % від загальної площі ґрунтового покриву. 
Рослинний покрив. У первинному (корінному) стані територія регіону майже повністю була вкрита лісами, серед яких переважали буково-ялицеві (50 %) і смереково-ялицево-букові (29 %). Тепер їх залишилося лише 0,8 %, а їхні площі зменшені в 10,9 раз. Чисті похідні смеречняки займають 14-21 %.
У результаті господарської діяльності вкрита лісом площа зменшилася до 47,5 % від загальної площі. Лісові угіддя трансформовані у чагарники, в після лісові луки, агрофітоценози, а також у ділянки під забудову. 40,5 % земель перетворені в сільськогосподарські вгіддя, які майже порівно представлені ріллею та луками. 
Тваринний світ. На території екокоридору поширена значна кількість видів тварин, як гірських, так і рівнинних, що потрапили річковими долинами. У річках типовими є форелі струмкова та райдужна, харіус. Серед земноводних представлені саламандра плямиста, тритони гірський та альпійський, кумка гірська, занесені до Червоної книги України (2009). Характерні види плазунів – вуж звичайний, гадюка, лісовий полоз, ящірки прудка і живородна. Орнітофауна цієї території досить багата і налічує близько 170 видів птахів, з яких у Червоній книзі наведені 24. Фауна ссавців представлена понад 60-ма видами, майже половина з яких занесена до Червоної книги (2009).

2.1.2. Загальна характеристика екокоридору
Турківський екокоридор, запроектований науковцями Інституту екології Карпат НАН України та Львівського національного університету ім. І. Франка при координацієї нідерландської фірми Altenburg & Wymenga Ecological Consultants в рамках проекту «Реалізація транскордонного екологічного зв’язку в Українських Карпатах» (2008-2010), проходить через найбільш незагосподаровані території Турківського району, здебільшого вкриті лісовою і лучною рослинністю, які на сьогодні є найбільш збережені у природничому відношенні і придатні для міграції диких тварин та збереження характерного для цієї території біорізноманіття. Протяжність екокоридору – понад 26 км, площа – близько 7922 га. За складом угідь, наведеним у розрізі сільських рад, переважають лісові землі.
Турківський екокоридор розміщений на території Північно-східного гірського екологічного коридору Українських Карпат.
Екокоридор починається трьома виступами на південному заході території РЛП “Надсянський", до ріки Сян, яка з’єднує екокоридор з РЛП “Долина Сяну” (РП). Далі він пролягає у східному напрямку через території семи сільських рад: 
- в основному, лісовими землями ДП “Боринське лісове господарство”, розташованими на території Сянківської сільради;
- територією Нижньотурівської сільради, де також переважають лісові землі ДП “Боринське лісове господарство”;
- лісовими землями ДП “Боринське лісове господарство” та Турківського ДЛГ, ДЛГП “Галсільліс”, розташованих на території Нижньояблунської сільради; 
- лісовими землями ДП “Боринське лісове господарство”, розташованих на території Боринської селищної ради; 
- лісовкритими землями ДП “Турківське лісове господарство”, розміщених на території Нижньовисоцької сільради;
- лісовими землями ДП “Турківське лісове господарство” та Турківського ДЛГ, ДЛГП “Галсільліс”, розміщених на території Ільницької сільради;
- лісовими землями ДП “Турківське лісове господарство” на територіях Риківської сільської ради Турківський екологічний коридор з’єднується на північному сході двома уступами із територією НПП “Сколівські Бескиди". 
Екокоридор відіграє значну роль як місце перебування і розмноження бурого ведмедя, рисі, дикого кота, куниці лісової та інших видів наземної фауни та орнітофауни.
Турківський екокоридор представляє собою лінію оселищ, порівняно мало змінених людиною, що надають умови для міграції видів тварин, які населяють ізольовані екосистеми. Збереження і створення нових екокоридорів особливо важливе на території Карпат, які характеризуються високим рівнем біорізноманітності й збільшенням кількості загроз. Багато рідкісних і зникаючих видів тварин може існувати тільки завдяки збереженню таких міграційних (екологічних) коридорів. Відсутність обміну генами під час розмноження тварин може призвести до вимирання популяцій і цілого виду. 
Наявність діючих міграційних коридорів між територіями НПП “Сколівські Бескиди”, Надсянського РЛП (Україна) і Бещадського ПН, РЛП "Долина Сяну" (Польща) є важливим фактором підтримання генетичного різноманіття і збереження карпатських популяцій великих ссавців.
Модельними видами під час реалізації екокоридору були обрані зубр, бурий ведмідь рись і дикий кіт, оскільки вони є найбільш цінними і важливими. Вимоги для середовищ існування цих ссавців репрезентували екологічні параметри багатьох інших видів і були використані для моделювання екокоридору. Під час реалізації проекту спочатку теоретично, враховуючи особливості біології видів, були означені на карті можливі екокоридори пересування обраних видів тварин, а пізніше вони були апробовані на досліджуваній території Турківського району.
До головних перешкод, які затруднятимуть переміщення та міграцію більшості наземних об’єктів тваринного світу, передусім рисі й дикого кота, в межах екокоридору належать: річки Сян і Стрий у період повноводдя і паводків, залізнична магістраль та автомобільна дорога Львів–Ужгород, інтенсивні рубання лісу у зимовий період та частково облавні полювання. 
З метою мінімізації негативного впливу вищенаведених та інших негативних чинників розроблена низка заходів, передбачених менеджмент планом екокоридору.2.1.4. Обґрунтування рішень схеми екокоридору
 Підхід базується на моделі, опрацьованій під час виконання проекту «Реалізація транскордонного екологічного зв’язку в Українських Карпатах”. Виконання почалося з наради ключових зацікавлених осіб щодо диких тварин, землекористування та просторового планування, представників природоохоронних територій для узгодження параметрів біотопічних вимог модельних видів (відібраних шляхом експертної оцінки) і характеристик середовища, використаних для моделювання екокоридору. Під час цієї зустрічі була виділена територія досліджень і опрацьований робочий план. Польові та наявні дані були зібрані на базі цієї моделі. Модель була розвинута на базі середовищ них вимог (сукупності екологічних параметрів) модельних видів: бурого ведмедя, зубра, дикого кота і рисі, а також використана нова ландшафтна класифікація, представлена Університетом Гумбольдта в Берліні. Обидва елементи були поєднані з використаннм ГІС (ArcGIS) для продукування карти біотопічних преференцій цих видів. Після цього, з використанням ГІС (Corridor Designer) і шарів ГІС щодо біотопічних преференцій, населених пунктів, інфраструктури, землекористування, статусу та власності земель, був підготований сценарій екокоридору. Додаткова інформація була отримана шляхом консультацій з відповідними урядовими організаціями та іншими зацікавленими особами. 
  Сценарій створення екокоридору був перевірений з зацікавленими особами, вияснені додаткові інформаційні потреби і фінальний екокоридор був узгоджений під час зустрічі з експертами та зацікавленими особами на семінарі, який був проведений в Турківському районі в травні 2009 року. Після погодження щодо розташування, були визначені ділянки екокоридору, кожна з яких характеризується специфічним землекористуванням і власністю, що вимагає певної стратегії менеджменту. Для досягнення стабільного "зв’язкового" режиму для диких тварин, потреби та умови були опрацьовані для кожної ділянки. Це включало, серед іншого, обговорення земельних питань, необхідності спеціальних або пристосованих умов, порозуміння з землекористувачами/землевласниками, компенсаційні механізми і т.п. Екокоридор був розроблений і реалізований такими інструментами як порозумінням між землевласниками, користувачами і управлінцями, механізмами фінансування, менеджмент плану, баченням екологічної інфраструктури і пошуку фінансування. 
Схема екокоридору не обов’язково спрямована на вирішення всіх проблем поліпшення сполучення/міграції тварин, бо це може потребувати додаткових зусиль для усуненя специфічних перешкод (напр., пошук коштів для будівництва безпечних переходів для тварин, зняття заборони на зміну категорії земель при покупці, якщо влада захоче їх придбати для заліснення, та інше).  

2.1.5. Менеджмент план екокоридору
  Термін “менеджмент план” вказаний в Законі України „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”. Менеджмент план (план управління) екокоридору, який спрямований на поліпшення використання екокоридору, і який, зокрема, передбачає проведення наукових, організаційних, політичних, технічних та інших необхідних заходів після його створення, спрямованих на поліпшення умов проживання і використання екокоридору тваринами і рослинами, підвищення ефективності функціонування екокоридору для збереження біорізноманіття, 
2.2. Планово – картографічні матеріали 
1. Ландшафтна мапа екокоридору 
2. Схема землеустрою 
3. Картосхема екокоридору 

  Схема Турківського екокоридору розроблена в рамках проекту "Realising trans-boundary ecological connectivity in the Ukrainian Carpathians" (Реалізація транскордонного екологічного зв’язку в Українських Карпатах) (2008-2010), який фінансувався на прохання Мінприроди України Урядом Нідерландів. Проект впроваджувався Благодійною організацією Інтерекоцентр (Київ) та співробітниками національних парків “Сколівські Бескиди” і Вижницького з України, Ванаторі Нямт з Румунії і Дослідної станції фауни Карпат з Польщі, а також науковцями Інституту екології Карпат НАН України та Львівського національного університету ім. І. Франка. Впровадженню проекта надали велику підтримку і допомогу Державна служба заповідної справи Мінприроди та Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області. За координацію і впровадження проекту з Нідерландської сторони відповідала фірма Altenburg & Wymenga Ecological Consultants (Нідерланди, www.altwym.nl).